Українська мова. 8 клас. Звертання (Штандюк С.І.)

                                                                 Заговори, щоб я тебе побачив...

                                                                                                                                                         Сократ                   

Мовлення  - це мова у дії, у роботі, це використання мовних засобів у процесі спілкування, що відбувається в звуковій  (усній та писемній формі. Відтак мовлення існує у двох формах - усній та писемній.

     Користуючись поданим матеріалом, пригадайте відомості про усне та писемне мовлення.

УСНЕ МОВЛЕННЯ

 Усне мовлення - це слухове сприймання певної інформації.  За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо.  В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми тощо.   Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто - неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв’язок речень переважно безсполучниковий.  Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки. За характером спілкування усне мовлення - діалогічне, має ряд лексичних особливостей.  В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.   Звичайна сфера застосування усного мовлення - бесіда, розмова.

ПИСЕМНЕ МОВЛЕННЯ

 Писемне мовлення - це універсальний засіб спілкування людей. За допомогою писемної мови думки і почуття передаються від покоління до покоління.
 Писемне мовлення - переважно монологічне, має свої лексичні й стилістичні особливості, відповідну граматичну будову.   Тут вживаються різні терміни, професійна й загальновживана лексика тощо. Не вживаються нелітературні слова, лайливі і територіальні. З діалектної лексики добираються лише найцінніші життєво необхідні слова і граматичні форми.  У писемному мовленні використовуються складні речення, різні форми сурядності й підрядності, відокремлені вставні слова тощо.  Одиницею писемного мовлення є текст. Його поділяють на абзаци, що логічно пов’язані один з одним. 
 У писемному мовленні форма викладу залежить від того, про який стильовий різновид йдеться. 

    Чи звертали ви коли - небудь увагу на те, як розмовляють люди? Деякі вміють захопити розмовою, з іншими нецікаво спілкуватися. Чому це так?  Річ у тім, що хтсь майстерно  вміє володіти словом, а хтось - ні. Гарне мовлення повинно бути правильним, точним, логічним, доречним, багатим і виразним. У будь-якому разі, щоб досягти мети спілкування, кожна освічена людина повинна знати правила ділового етикету.

Правильне мовлення повинно відповідати нормам літературної мови:

орфоепічним, граматичним, лексичним.

Орфоепічні норми вимагають точної вимови звуків, правильного наголошення. Лексичні норми передбачають правильне слововживання у відповідності з лексичним значенням. Граматичні регулюють правила творення слів, його форм, будову словосполучень і речень. Тож пам'ятайте:

•  У звертаннях , що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє.
• У звертаннях , що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка:пане Чорний, добродійко Нестеренко, депутате Волощук.
• У звертаннях , що складаються із  двох загальних назв, кличну форму обов'язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово (голова), товаришу майоре (майор) .