Географія - 9 кл.

найбільш великий масив земної кори, поверхня якого в цілому вище рівня Світового океану. Потужність кори в межах материків 35–45 км. Границі М. – підніжжя материкового схилу, що облямовують їхні підводні продовження (шельф) в океанах, і морях. Верхня частина земної кори представлена гранітним (гранітно-метаморфічним) шаром. М. шість, площі їх з островами (округлено) наступні: Євразія – 54 млн. км², Африка – 30,3 млн. км², Північна Америка – 24,2млн. км², Південна Америка–17,8 млн. ям², Антарктида – 14 млн. км²,  Австралія - 9 млн. км².

та частина сферичної поверхні Землі, у якій суша займає 47% її площі. Центр М. п. лежить на південному-заході Франції.

сукупність    прийомів і способів географічних досліджень. У фізичній географії найбільш поширені експедиційні і стаціонарні методи. Експериментальний метод використовується для рідко повторюваних чи тривалих явищ, а також коли вивчають вплив на процес багатьох факторів. Широко поширені порівняльний і порівняльно-історичний методи і, нарешті, математичні методи. З різноманітних методів економічної географії найбільше значення мають аналіз статистичних матеріалів, порівняльно-історичний,   безпосереднє спостереження економіко-географічних явищ в експедиціях. В усіх географічних науках широко застосовується картографічний метод.

частина Світового океану, заповнена водою величезна западина, обмежена материками (напр., Атлантичний, Тихий). Це обумовлює відособленість кожного О. його системи циркуляції атмосфери, системи поверхневих і глибинних течій, а також гідрологічної, гідрохімічної і біологічної характеристики.

та частина поверхні Землі, зображена на світових картах і глобусі, у якій переважає водна площа, а суша в ній займає усього лише 9%. Центр О. п. розташований біля Нової Зеландії.

довгі вузькі зниження дна океанів у перехідній зоні між материковим схилом і ложем океану, що представляють сучасні геосинклінальні структури. Глибини – понад 6000 м. (до 11 022 м.– Маріанський жолоб, найглибша западина Світового океану). Розташовані звичайно з зовнішньої (океанічної) сторони ланцюгів острівних дуг.

наука про Світовий океан і його частини. О. Вивчає властивості водних мас Світового океану, будову морського дна, фізичні і хімічні процеси, органічний світ тощо. У XX ст. цей термін усе частіше заміняється терміном океанологія, за океанографією же зберігається регіональне вивчення Світового океану і комплексний опис окремих океанів і морів

 сукупність наукових дисциплін про фізичні, хімічні, геологічні і біологічні процеси і їхні закономірності, що відбуваються у Світовому океані. Термін «О.» власне кажучи синонім океанографії.

історично сформований підрозділ суші земної кулі, що включає материк (напр., Австралія) чи його частина (напр., Європа) і розташовані поблизу нього острови. Частин світу (як і материків) шість: Європа, Азія, Африка, Австралія, Америка, Антарктида.