Історія України (Вергун)

Таким чином, потреби нового ладу дали поштовх до розвитку наукових знань. Після Великих географічних відкриттів змінюється погляд людей на навколишній світ. Загальноприйняті істини ставилися під сумнів. Католицькі догмати руйнувалися подібно до землетрусу. Розвиток мореплавства вимагав і розвитку астрономії, а це підривало церковні
уявлення про Всесвіт. Першим застарілу теорію Птолемея, за якою Земля вважалася центром Всесвіту, заперечив Миколай Коперник. 

Досліджуючи небесні світила, він відкрив, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. Дитинство М. Коперника проходило в Польщі, він десять років навчався в університетах Італії — Болонському, Падуанському, Феррарському, вивчаючи там право, математику, медицину, стародавні мови, твори античних авторів. Повернувшись до Польщі (місто Фромборк), М. Коперник 30 років спостерігав за небом, обравши за житло одну з веж міської стіни, яка служила йому за обсерваторію. Прості прилади та складні обчислення привели його до всесвітнього відкриття. Але він злякався переслідувань інквізиції, адже по всій Європі ширилася Реформація. Наприкінці життя М. Коперник усе-таки наважився опублікувати книгу «Про обертання небесних сфер», уже не думаючи її побачити. В останні години  життя друзі принесли йому цю книгу, із нею в руках він і помер. За освітою М. Коперник був лікарем і юристом, займався фінансами й математикою, але в історію ввійшов як автор неймовірної теорії про те, що Земля не є нерухомим центром Всесвіту, а обертається навколо своєї осі, і разом з іншими планетами — навколо Сонця.

Італієць Джордано Бруно прочитав книгу М. Коперника, уже ставши ченцем, і зрозумів, що світ зовсім не такий, як каже релігія. Коли його почали підозрювати в єресі, він утік із монастиря. Чернець побував у Франції, Англії, Німеччині, Чехії, де поширював ідеї М. Коперника. «Всесвіт не має кінця, він безмежний і нескінченний». Він уважав, що зірки — це далекі сонця, навколо яких обертаються планети. За 16 років блукань Дж. Бруно скучив за Італією, а повернувшись, потрапив до інквізиції. Від нього вимагали зректися власних  поглядів, але він міцно дотримувався своєї теорії. Через вісім років катувань та вмовлянь Дж. Бруно засудили до спалення на вогнищі, наприкінці 1600 р. він був страчений на площі в Римі. Там зараз стоїть пам’ятник, на якому викарбуваний напис: «Він підняв свій голос за свободу думки для всіх народів і за цю свободу пішов на смерть». Дж. Бруно протиставив церковним догмам свою позицію: усемогутності Бога має відповідати безмежний Всесвіт, який складаєтьсяз безлічі світів, подібних до нашого. Це твердження не було зроблено шляхом математичних розрахунків й астрономічних спостережень, а є результатом роздумів над прочитаними працями античних учених і дослідженнями сучасників.

Не всі вчені спочатку підтримували ідею М. Коперника. Ґалілео Ґалілей, що був придворним астрономом тосканського князя, називав висновки М. Коперника «справжнісінькою дурницею». Але захоплення астрономією привело його до винаходу телескопа, який він установив на головному міському соборі. Чимало людей хотіли подивитися в трубу, що збільшує предмети в 30 разів. Ґ. Ґалілей виявив, що Місяць має гори, а Сатурн — кільця, він побачив плями на Сонці, а навколо Юпітера — супутники. Усе підтверджувало вчення М. Коперника, про що Ґ. Ґалілей написав у своєму листі, який потрапив до рук інквізиції. Дев’ять років йому були заборонені розмови про рух Землі, а також друк будь-яких праць. Незважаючи на його сліпоту, Ґ. Ґалілея все одно вважали небезпечним. 70-річний учений після п’ятимісячних допитів був змушений зректися свого вчення. Він мусив в одязі грішника опуститися на коліна й промовити слова «каяття». Але легенда стверджує, що після цього він підвівся та прошепотів: «А все-таки вона обертається».

В епоху Відродження також розвиваються філософські знання. Так, у XVI ст. в Європі поширюються ідеї натурфілософії («філософії природи»). Натурфілософи вважали, що природа є тим самим, що й Бог. Вони поєднували природу з Богом і тим самим відмовлялися визнавати християнські уявлення про Бога й вимагали більш ретельного вивчення законів природи. Також змінюється ставлення людей до держави та державної влади. Послаблення впливу церкви на державу приводить до виникнення нових політичних теорій. Особливого поширення набули ідеї італійського політика та філософа Нікколо Макіавеллі. Він був прибічником республіки, але багато уваги приділяв монархії, яку вважав необхідною для Італії того часу. У творі «Монарх» Н. Макіавеллі створив образ ідеального правителя, який керує за допомогою знань і здібностей. Учений припускав, що задля досягнення та утримання влади монарх може порушувати моральні норми, брехати та зраджувати. Сам Н. Макіавеллі не схвалював такої поведінки, але правдиво зображував сутність монархічної влади. Незважаючи на критику церкви, ідеї Н. Макіавеллі швидко поширилися в європейських країнах.