Оновлення шкіл та університетів.
У XV—XVI ст. у Європі поширюються ідеї гуманістів про проведення перетворень в освіті. На їхню думку, школа має давати учням різноманітні знання, виховувати вільну особистість. До вже звичних наук пропонувалося додати вивчення історії, міфології та грецької мови. Звичайно, католицька церква була проти цього й за будь-яку
ціну намагалася втримати контроль над освітою. Але, незважаючи на це, під впливом поглядів гуманістів в Італії, а потім і в інших країнах Європи, у школах почали запроваджувати викладання нових пред-
метів. Також значно зросла кількість шкіл, у яких мали змогу здобути освіту діти з бідних родин. Вплив церкви на шкільну освіту з часом послабився.
Значно складніше було реформувати університетську освіту, оскільки старі викладачі опиралися новим ідеям. Не останню роль у боротьбіз новими ідеями відігравала й церква. Але з часом гуманістів почали запрошувати читати лекції в університетах, значно більше уваги приділяли вивченню давніх мов та історії. Так, наприклад, у паризькій Сорбоні читав лекції відомий гуманіст Еразм Роттердамський. Першими стали звертатися до ідей гуманістів італійські університети — Флорентійський, Міланський, Болонський, а згодом й інші вищі навчальні заклади. В університетах відкрилися нові кафедри, значно зросла кількість предметів, особливо у відомих англійських університетах Оксфорді та Кембриджі. Змінився і склад студентів: серед них збільшилася кількість вихідців із дворянських родів, дітей купців і заможних ремісників. Із початком Реформації почали створюватися протестантські навчальні заклади, у яких навчалися діти різних станів, а в католицьких країнах — єзуїтські коледжі. Поряд із церковними школами виникали приватні школи або школи на утриманні міських рад, де навчали письма, арифметики, давали відомості з природознавства.