Північне Відродження.
У XVI ст. ідеї Відродження поширилися всією Європою. І це було не випадково, оскільки цьому сприяли революційні зміни, яких зазнавали багато країн Європи. Дійсно, Реформація в низці країн, Селянська війна в Німеччині, буржуазна революція в Нідерландах, здобуття Голландією незалежності — усе це справляло величезний вплив і на розвиток мистецтва. Впливу італійського Відродження зазнали також Нідерланди, Німеччина, Англія, Франція, Іспанія та багато інших держав. Але особливістю так званого північноєвропейського Відродження стало те, що ці майстри пішли далі в зображенні реальної дійсності. У своїх творах вони почали звертати увагу на життя звичайних людей, не прикрашаючи дійсність, а зображуючи її такою, як вона є. Найповніше епоху Відродження відобразили стилі бароко та класицизм. На початку ХVІІ ст. зародилося мистецтво бароко, для якого характерна відсутність спокою — як внутрішнього, так і зовнішнього. Образи бароко сповнені виразу, а через рух передаються почуття та пристрасті. Часто, використовуючи міфологічні теми, митці зображують своїх героїв із сильною мускулатурою та величними постатями.
Класицизм — напрямок у літературі та мистецтві, який обрав античну культуру як зразок для наслідування.
До основних рис бароко можна віднести: пишність; парадність; декоративність; емоційність; живописність; складні форми; домінування почуття над розумом.