Хімія 10-11 класи

міжнародна назва насичених вуглеводнів ( парафінів) , які мають загальну     формулу СпН2п+2

міжнародна назва ненасичених вуглеводнів, в молекулах яких є подвійний зв'язок між атомами Карбону, та які відповідають загальній формулі СпН2п

міжнародна назва ненасичених вуглеводнів , в молекулах яких є потрійний зв'язок між атомами Карбону, та які відповідають загальній формулі СпН2п-2

Молекули таких сполук відносяться одна до другої як предмет і його дзеркальне зображення і є просторовими ізомерами. 
Ізомерія цього виду називається оптичною або дзеркальною, ізомери – дзеркальними ізомерами або оптичними антиподами.
Молекули оптичних ізомерів несумісні в просторі (як ліва і права руки), у них відсутня площина симетрія.
Таким чином, оптичними ізомерами називаються просторові ізомери, молекули яких відносяться між собою як предмет і несумісне з ним дзеркальне зображення.
Оптичні ізомери мають однакові фізичні і хімічні властивості, але розрізняються відношенням до поляризованого світла. Такі ізомери мають оптичну активність (один з них обертає площину поляризованого світла вліво, а інший - на такий же кут вправо). 

сполуки, однакові за елементним складом і молекулярною масою, але різні за фізичними та хімічними властивостями, що зумовлено різним просторовим розташуванням атомів у молекулах, тобто їх будовою.

Зміна зв’язків між атомами або зміна їх просторового положення в молекулі сполуки, яка веде до утворення її ізомеру. 2) Перетворення одного ізомеру на інший (напр. нормальний бутан від дії каталізатора ізомерується в ізобутан).

 існування сполук, однакових за хімічним складом, але різних за будовою і властивостями. Такі сполуки називають ізомерами. Є структурна й просторова ізомерія. Ізомерія – одна з причин різноманітності та численності органічних сполук. 

частка з одним неспареним електроном, отриманий при відриві одного атома Гідрогену від молекули алкана.

У молекулі знаходять найдовший (головний) карбоновий ланцюг і нумерують у ньому атоми Карбону. Нумерацію починають із того кінця ланцюга, до якого ближче знаходиться замісник.

2. Визначають назву кожного замісника.

3. Назви замісників розміщують на початку назви сполуки (за алфавітом). Перед назвою кожного замісника через дефіс указують номер атома Карбону, з яким сполучений замісник. Останньою записують назву алкану нерозгалуженої будови, молекула якого містить стільки атомів Карбону, скільки їх у головному ланцюзі.

4. При наявності кількох однакових замісників їх кількість указують, добавляючи до назви замісника числовий префікс (ди-, три-, тетра- тощо), а перед ним указують номери відповідних атомів Карбону, розділені комами. 

це частинки , які мають по одному неспареному електрону

реакція приєднання молекули води

реакція приєднання атомів Гідрогену

відщеплення молекули води

відщеплення молекули водню

реакція утворення ізомера

-реакція гідратації етину за наявності каталізатора, яку відкрив М.Г.Кучеров у 1881р.

реакція заміщення з галогенами

цілеспрямоване здобуття складних речовин з простіших, що грунтується на знанні молекулярної будови і реакційної здатності останніх. Зазвичай під синтезом мається на увазі послідовність декількох хімічних процесів (стадій).

суміш карбон(11) оксиду і водню

наука про просторову будову молекул

Молекули структурних ізомерів різняться порядком зв’язку атомів в молекулах,будовою карбонового ланцюга, тобто хімічною будовою. В гомологічному ряду вуглеводнів структурна ізомерія можлива з C₄H₁₀ : н-бутан та ізобутан. Із збільшенням кількості атомів Карбону число ізомерів швидко зростає. 

Структурні формули передають порядок зв'язку атомів у молекулі, але не показують взаємного розміщення їх у просторі.  Структурні формули завжди записують для окремої молекули, позначаючи рисочкою кожну зв'язувальну електронну пару. Вони справедливі тільки для речовин молекулярної будови. До таких речовин належать більшість органічних сполук, оксигеновмісні кислоти (крім НР0₃ і H₂Si0₃) та деякі оксиди неметалів (CO, C0₂, NO, N0₂, S0₂, H₂0 тощо). Так, структурні формули сульфатної та ацетатної кислот передають порядок розміщення атомів у молекулах кислот.

 Структурні формули не слід плутати із застарілим графічним зображенням формул, де рисочкою позначається не спільна електронна, а ступінь окиснення елемента. Наприклад, графічне зображення формули хлориду натрію Na—СІ не можна вважати структурною формулою, оскільки NaCl — йонна сполука. В узлах її кристалічних ґраток містяться не молекули; а йони Na⁺ і СІ^- . Між ними немає зв'язку, утвореного парою електронів, йони Na⁺ і СІ^- утримуються разом завдяки електростатичному притяжінню. Розглядаючи хімічну структуру як певну послідовність атомів у молекулі та їхній взаємний вплив один на одного, О. М. Бутлерову вдалося розкрити суть явища ізомерії, відомого ще з часів Й. Берцеліуса. Це пояснюється тим, що порядок сполучення атомів у молекулі впливає на властивості речовини.

Поняття «хімічна будова» вперше ввів О. М. Бутлеров у 1861 р. Він зауважував, що властивості речовин визначаються не тільки їхнім складом (якісним і кількісним), як вважалося раніше, а й внутрішньою структурою молекул, тобто порядком з'єднання атомів один з одним, які входять до складу молекули. Цей порядок і є хімічною будовою молекули. У поняття «хімічна будова» О. М. Бутлеров включав також характер зв'язку атомів, їхній взаємний вплив один на одного.

послідовність ( порядок) сполучення атомів у молекулі

( або циклопарафіни) – циклічні молекули насичених вуглеводнів , які містять на два атоми Гідрогену менше, ніж алкани , які мають загальну формулу СпН2п