Для тих, хто хоче знати більше

ІР-адресу, в якій використовуються 4 цілих числа від 0 до 255, відносять до стандарту IPv4 (англ. Internet Protocol version 4 – протокол Інтернету версії 4). У цьому стандарті можна використовувати понад 4 млрд унікальних адрес. Але у зв’язку з швидким розвитком мережі Інтернет передбачається, що за кілька років вільні адреси закінчаться. Щоб цього не допустити, зараз розробляється новий стандарт адресації в Інтернеті – IPv6 (англ. Internet Protocol version 6 – протокол Інтернету версії 6).
Запис адреси за новим стандартом складається з 8 цілих чисел від 0 до 65 535, розділених двокрапками.

Стандарт IPv6 може використовувати 2128(приблизно 3,4·1038) адрес,що складе по 5·1028 адрес на кожного з 6,5 млрд мешканців Землі.
Новий стандарт ІР-адрес впроваджується у проекті Інтернет2, а згодом повністю замінить стандарт IPv4.

Першим доменом, зареєстрованим 15 березня 1985 року, став Symbolics.com. Він існує і до тепер та належить компанії–виробнику обчислювальних систем спеціального призначення. Наступними були зареєстровані в зоні eduдомени шести університетів США. На сьогодні загальна кількість доменних імен, зареєстрованих по всьому світі в усіх доменах верхнього рівня, досягла числа 153 млн. У 2007 р. домену ua виповнилося 15 років. За час існування кількість доменних імен у зоні ua сягнула понад 300 тисяч.
Для кожного регіону України визначені один або два домени другого рівня, деякі з них наведені на рисунку 5.27.

При записі URL-адреси не бажано використовувати українські, російські, грецькі літери, окремі літери французького, німецького алфавіту тощо.
Якщо ім’я файлу записано з використанням цих літер, то при утворенні URL-адреси це ім’я буде закодоване.
Наприклад, файл у Вікіпедії з іменем «Комп’ютер» має URL-адресу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Комп’ютер.

Але у вікні браузера ця адреса має вигляд:

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%27%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80.

Розглядається можливість переходу до адрес ресурсів з використанням кирилиці та інших алфавітів. Такі адреси називають IRI (англ. Internationa lized Resource Identifier – інтернаціоналізований ідентифікатор ресурсу).
Розробка IRI розпочалась у 2001 р., роботи продовжуються і сьогодні.

Цікаві факти з історії

У 1950-х – 1960-х рр. у багатьох наукових центрах світу проводилися роботи з організації обміну даними між комп’ютерами. У 1969 р. була створена мережа MERIT, що об’єднувала кілька університетів півночі США. Роком пізніше радіомережа ALOHANETоб’єднала комп’ютери Гавайського університету, розміщені на різних островах архіпелагу.

Але прямою попередницею мережі Інтернет стала мережа ARPANET, що була створена урядовою агенцією ARPA (англ. Advanced Research Projects Agency – агенція перспективних дослідницьких проектів) Міністерства оборони США.
ARPANET була експериментальною мережею, на базі якої відпрацьовувалися принципи створення наднадійних мереж передавання даних для потреб військового відомства, а також можливості об’єднання комп’ютерів наукових інститутів США. Днем народження ARPANET вважається 29 жовтня 1969 року, коли відбувся перший пробний сеанс зв’язку між комп’ютерами Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та  Стенфордського дослідницького інституту в Пало Альто. І хоча після передачі двох символів зв’язок перервався, з цього почалася історія Інтернету.

У 1973 р. до мережі ARPANET приєдналися обчислювальні центри Норвегії та Великобританії. Мережа стала міжнародною.

У 1980-х роках з’являється багато мереж по всьому світу. Постало питання про можливість спільного використання їх ресурсів. Забезпечити це можна було переходом на стандартні правила обміну даними. Таким зведенням правил, що дало змогу об’єднати мережі, кожна з яких працювала за власними правилами, став набір протоколів ТСР/ІР. Проект по розробці цього протоколу мав назву Internetting Project (англ. Internetting Project – проект міжмережевої взаємодії). Від назви цього проекту утворилася сучасна назва глобальної мережі Інтернет.
Днем народження Інтернету можна вважати 1 січня 1983 року, коли мережа ARPANET за один день повністю перейшла на ТСР/ІР. З цього приводу навіть був випущений значок «I Survived the TCP Transition» (англ. «Я пережив перехід на TCP»). Такий перехід дав можливість іншим мережам, не змінюючи внутрішніх правил, обмінюватися даними з мережею ARPANET і тим самим розширювати мережу Інтернет. Згодом більшість глобальних мереж увійшли до складу мережі Інтернет.
У Радянському Союзі за ініціативою академіка В. М. Глушкова у 1970-х роках розпочалося створення Державної мережі обчислювальних центрів колективного користування та Єдиної державної мережі передавання даних. Були створені експериментальні обчислювальні центри в містах Таллінні, Тулі, Мінську і Томську. Але повністю проект не був реалізований через низьку якість ліній передавання даних і ненадійність радянської обчислювальної техніки.

Це цікаво знати

З 1998 р. до числа свят додався всесвітній День Інтернету. Його заснував Папа Римський Іоанн Павло ІІ і призначив святим покровителем мережі Інтернет Святого Ісідора Севільського (рис. 5.25). Цей іспанський єпископ жив у VI–VII ст. і був автором першої у християнському світі 20-томної енциклопедії всіх галузей знань «Етимології». На честь вознесіння Святого Ісідора Севільського всесвітній День Інтернету святкується 4 квітня.

Остання версія: 25 липень 2013, четвер, 08:30