Інформатика - базовий курс (Авторський колектив)

Як уже зазначалося, для реалізації інфор­маційних процесів використовуються різнома­нітні засоби, перелік яких залежить від конкрет­них потреб.

Розглянемо, як приклад, роботу метеоро­логічного центру. Центр має розширену мережу метеорологічних станцій, які через певний інтервал часу збирають дані про стан навколиш­нього середовища: температуру повітря, його во­логість, напрям і силу вітру, наявність і вид опадів тощо. Ці дані передаються комп’ютерни­ми, телефонними, телеграфними мережами чи за допомогою радіозв’язку і потрапляють до ме­теорологічного центру. Сюди ж каналами кос­мічного зв’язку поступають повідомлення від спеціалізованих метеорологічних супутників Землі (рис. 1.31).

Дані про погоду з різних джерел упорядкову­ються, за потреби подаються в іншому виді, після чого фіксуються в базі даних, де вони і зберігаються упродовж багатьох років. За спеціальною програмою дані опрацьовуються і передаються у вигляді прогнозу погоди спожива­чам. Такими споживачами є, наприклад, засоби масової інформації, які регулярно повідомляють прогноз погоди своїм глядачам, слухачам або читачам.

Дуже важливо мати достовірний прогноз погоди організаторам поль­отів літаків, екіпажам морських і річкових суден, працівникам сіль­ського господарства, будівельни­кам, альпіністам тощо. У більшості випадків вони не можуть обмежи­тись стандартним прогнозом погоди на один день. Їм потрібна більш де­тальна інформація і вони зверта­ються до працівників метеослужби з додатковими запитами. Так, пра­цівникам сільського господарства важливо знати більш тривалий прогноз погоди на кілька тижнів або місяців, аеропорт запитує стан погоди на всьому шляху перельоту літака і на різних висотах над рівнем моря. І працівники метеорологічного центру задовольняють ці запити на основі більш детального опрацювання наявних даних про стан погоди, використовуючи моделювання майбутнього стану погоди.

Розглянутий приклад дає змогу стверджувати, що для прогнозування погоди в метеорологічному центрі створена інформаційна система, оскільки взаємопов’язані між собою:

• складові, що забезпечують збирання даних з різних джерел - це ме­теорологічні станції, метеорологічні повітряні зонди, метеорологічні супутники Землі тощо;
• канали передавання даних - радіо, телевізійні, телефонні, телег­рафні, комп’ютерні мережі тощо;
• складові, що забезпечують упорядковане зберігання даних та їх оп­рацювання, - це система упорядкування і зберігання повідомлень: співробітники, обчислювальні пристрої, спеціальні програми, які на основі отриманих повідомлень створюють прогноз погоди;
• споживачі даних - ними можуть бути мешканці окремого регіону, країни або всієї планети, моряки, льотчики, агрономи та інші.

Узагальнену схему інформаційної системи подано на рисунку 1.32.

Інформаційними системами, але вже з іншими завданнями, є система керування польотами літаків, бібліотека, аналітичний центр соціоло­гічних досліджень, довідкова система залізничного вокзалу тощо.

У наш час невід’ємною частиною інформаційних систем стають прист­рої, які автоматизують інформаційні процеси, особливо процеси опрацю­вання даних. Такими пристроями, зокрема, є комп’ютери. У подальшому розглядатимемо інформаційні системи, що використовують комп’ютери для реалізації інформаційних процесів.

Апаратна складова - це комплекс технічних засобів, який включає пристрої опрацювання і зберігання даних, пристрої введення і виведен­ня, засоби комунікацій.

Програмна складова - це комплекс програм, які забезпечують ре­алізацію інформаційних процесів пристроями інформаційної системи. Програми є одним із видів даних.

Види інформаційних систем

Розглянемо різні види інформаційних систем.

За рівнем автоматизації інформаційні системи можна розподілити на такі три види:

ручні - усі інформаційні процеси реалізуються людиною без застосу­вання будь-яких технічних засобів (у наш час такі інформаційні сис­теми майже не застосовуються);

автоматизовані - у реалізації інформаційних процесів беруть участь як людина, так і технічні засоби (у наш час такі інформаційні систе­ми найпоширеніші, причому технічними засобами найчастіше є комп’ютери різної потужності);

автоматичні - реалізація інформаційних процесів відбувається без участі людини (людина бере участь в роботі такої інформаційної сис­теми лише на етапі її підготовки до роботи і на етапі аналізу отрима­них результатів).

За рівнем аналізу даних інформаційні системи можна розподілити на такі три види:

системи опрацювання даних - такі інформаційні системи викону­ють найпростіші операції по опрацюванню даних: упорядкування, перетворення, пошук тощо, мають систему зберігання і пошуку да­них - базу даних, але ніяк ці дані не аналізують;

системи управління — такі інформаційні системи аналізують отри­мані дані, порівнюють їх з плановими, виявляють певні потреби виробництва, відслідковують хід виконання проектів, за спеціальни­ми алгоритмами встановлюють тенденції (закономірності, перспек­тиви) в роботі підприємств, організацій і цілих галузей господар­ства;

системи підтримки прийняття рішень — такі інформаційні системи на основі аналізу от­риманих даних узагальнюють їх і здійсню­ють прогнозування майбутньої діяльності підприємств, організацій, галузей господар­ства тощо; вони забезпечують обґрунтуван­ня можливих рішень по керівництву тим чи іншим підрозділом, надають людям, які приймають управлінські рішення, варіанти рішень з прогнозами їх наслідків; при цьому використовуються бази узагальнених даних і бази знань про правила прийняття рішень.

Узагальнена схема видів інформаційних систем подана на рисун­ку 1.33.

Але які б можливості не мали «розумні» інформаційні системи, ос­таннє слово в прийнятті рішень поки що залишається за людиною. Віктор Михайлович Глушков (1923-1982) (рис. 1.34), один з найвідо- міших українських учених у галузі інформаційних технологій, говорив: «Навряд чи можна сумніватися, що в майбутньому значна частина зако­номірностей навколишнього світу буде пізнаватися і використовуватися автоматичними помічниками людини. Але настільки ж безсумнівно і те, що все найважливіше в процесах мислення та пізнання завжди належа­тиме людині».