3. Звертання, вставні слова, однорідні члени речення
ЗВЕРТАННЯ
Звертання – це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються. Звертання виражається іменником у формі кличного відмінка і не є членом речення.
НАПРИКЛАД:
Сергію, візьми яблуко.
На письмі звертання виділяємо комами. Звертання, яке стоїть у середині речення, виділяємо комами з обох боків. Після звертання, яке стоїть на початку речення і яке вимовляємо з окличною інтонацією, ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з великої букви.
Звертання бівають непоширені (складаються з 1 слова) і поширені (складаються з 2 та більше слів).
ВСТАВНІ СЛОВА
Вставними називають слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення мовця до висловлюваного.
НАПРИКЛАД:
Діти, безумовно, люблять морозиво.
Вставні слова та сполучення слів не є членами речення, до них не можна поставити питання. На письмі їх виділяємо комами. В усному мовленні перед вставними словами і після них робимо невелику паузу, а самі слова читаємо трохи швидше і більш низьким голосом.
| Виражають упевненість, невпевненість |
може, здається, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певна річ, певно, смію запевнити, видно |
|---|---|
| Виражають різні почуття (радість, жаль, тривогу тощо) |
на щастя, на радість, на жаль, як на біду, як навмисне, на диво |
| Указують на джерело повідомлення |
кажуть, за словами..., на думку..., як відомо, по-моєму, потвоєму, за висловом |
| Указують на порядок викладу думок |
поперше, подруге, до речі, отже, таким чином, нарешті, наприклад, між іншим, з одного боку |
| Слова ввічливості |
будь ласка, вибачте, прошу Вас, дозвольте |
| Привернення уваги співрозмовника |
чуєте, знаєте, зверніть увагу, погодьтеся, уявіть собі, зрозумійте |
УВАГА!
Слова навіть, майже, все-таки, мовби, начебто, особливо вставними не бувають.
Залежно від змісту речення слова може, правда, кажуть, видно, здається, на щастя та деякі інші
можуть бути або не бути вставними. Щоб переконатися, що слово є вставним, спробуйте вилучити
його з речення. Якщо при цьому речення не втратить первинного змісту, то слово є вставним.
ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
Однорідними називають члени речення, які рівноправні між собою, стосуються того самого слова в реченні, виконують однакову синтаксичну роль і відповідають на одне й те саме питання.
Однорідні члени речення поєднують за допомогою сполучників (і, й, та, але, а, чи, або) та інтонації або ж за допомогою тільки інтонації.
Між однорідними членами речення ставимо кому, якщо:
• вони з’єднані без сполучників.
НАПРИКЛАД:
Веселий дощик прошумів, омив деревам листя (М. Луків);
• вони з’єднані сполучниками а, але, та (у значенні але).
НАПРИКЛАД:
Недавно листя тріпотіло над головою, а тепер голосно шелестить (В. Думанський);
• вони з’єднані сполучниками і, й, чи, або, та (у значенні і), які повторюються.
НАПРИКЛАД:
Радіє і небо, і земля.
Не ставимо кому між однорідними членами речення перед неповторюваними сполучниками і, й,
чи, або, та (у значенні і).
Перед неповторюваним сполучником та кому не ставимо, якщо його вжито в значенні і. Якщо ж сполучник та вжито в значенні але, то кому перед ним ставимо.
При однорідних членах речення може бути узагальнювальне слово, яке своїм значенням об’єднує
однорідні члени речення.
НАПРИКЛАД:
Музиканти грають на різних інструментах : скрипці, трубі, кларнеті.
У ролі узагальнювальних слів, крім іменників, можуть також бути займенники або прислівники все, всі, ніхто, всюди, скрізь та ін.
НАПРИКЛАД:
Ніхто не запізнився: ні дорослі, ні діти.
Розділові знаки при узагальнювальних словах
