2. Речення
Речення - це одне або декілька слів, які виражають відносно закінчену думку. Речення передає повідомлення, запитання або пораду, прохання, наказ.
Слова в реченні пов’язані між собою за змістом і граматично. Граматичний зв’язок здійснюється за допомогою закінчень і службових слів.
Кожне речення має граматичну основу, яка складається з головних членів речення.
Підмет – це головний член речення, що називає предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
Підмет найчастіше виражений іменником або займенником у називному відмінку.
НАПРИКЛАД:
Вишня губить листя на причілку хати.(М. Боровко).
Присудок – це головний член речення, який називає дію, стан або ознаку, приписувану підмету, і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?
У реченні присудок найчастіше виражений дієсловом, рідше – прикметником або іменником.
НАПРИКЛАД:
І древні села перами тополь скорописом листи у літо пишуть (М. Боровко). Присудок - пишуть.
Додаток – це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання будь-якого відмінка іменника, крім називного: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?
Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками. Підкреслюємо додаток пунктирною лінією.
НАПРИКЛАД:
Мене (кого?) пригостили яблуком (чим?).
Означення – це другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання: який? чий? котрий?
Означення підкреслюємо хвилястою лінією. Воно найчастіше виражається прикметником або займенником, рідше – іменником.
НАПРИКЛАД:
З пагона клена зірвався широкий (який?) жовтий (який?) лист (Гр. Тютюнник).
Обставина – це другорядний член речення, що вказує на ознаку дії (місце, час, причину, мету,
спосіб або ступінь) і відповідає на питання: як? де? куди? звідки? коли? відколи? чому? з якою
метою? навіщо? і под.
Обставина найчастіше виражається прислівником або іменником у непрямому відмінку з прийменником.
НАПРИКЛАД:
Стіл київський захопив підступно (як?) Святополк (П. Загребельний).
Обставину підкреслюємо штрихпунктирною лінією.
Пропоную виконати таку вправу на визначення членів речення:
Прості і складні речення
Складне речення - речення, яке має дві або більше граматичних основ. Частини складного речення подібні до простих речень. Ці частини можуть бути з’єднані такими видами зв’язку:
• безсполучниковим (за допомогою тільки інтонації, без сполучників);
• сполучниковим (за допомогою сполучників або сполучних слів та інтонації).
Між частинами складного речення ставимо кому.