URL-адреси
Після запиту користувачем адреси сайту (доменного імені) у вікні браузера відображається головна (початкова) сторінка сайту, яка є як би його візитною карткою, його змістом.
Але для того, щоб відвідати не тільки головну, але й інші сторінки сайту, або відкрити якийсь документ (файл), який зберігається на ньому, одного лише адреси сайту (доменного імені) недостатньо.
Потрібно ще вказати шлях до цього файлу, так само, як і на окремому, не підключеному до Інтернету, комп'ютері.
Але так як сервер з сайтом підключений до Всесвітньої комп'ютерної мережі, то потрібно ще вказати, який протокол повинен застосовуватися для доступу до сайту.
Вся ця інформація (протокол доступу, адреса сайту, шлях до файлу та його ім'я) присутні в одному унікальному адресі, який однозначно визначає потрібний нам інформаційний ресурс (сторінку сайту, документ, файл).
Ця адреса називається URL (Uniform Resource Locator) - універсальний адресу ресурсу.
URL-адреса має наступний вигляд:
Протокол://адреса сервера/шлях/назва файлу
Протокол - визначає метод доступу до даних. Відокремлюється від решти частини адреси двокрапкою і двома похилими рисками (://)
Адреса сервера - це доменне ім'я комп'ютера, на якому розміщені дані.
Шлях до файлу - послідовно зазначені каталоги і підкаталоги, які розділяються похилою рискою (/). В останньому з них міститься потрібний файл.
Ім'я файлу - ім'я шуканого файлу.
Як приклад розглянемо реальну URL-адресу (логотип пошукової системи Google), всі складові якої виділено кольором
http://www.google.com/images/srpr/logo3w.png
Позначення протоколів:
- http - протокол HTTP, зазвичай застосовується для доступу до веб-сторінок;
- https - протокол HTTPS, що застосовується для безпечного (шифрованого) доступу до веб-сторінок (наприклад, для роботи з інтернет-банком);
- ftp - протокол FTP, який застосовується для передачі файлів;
- mailto - протокол, який вказує, що далі слідує адреса електронної пошти (E-mail);
- ed2k - протокол, що застосовується у файлообмінних мережах eDonkey і eMule.
Слід зазначити, що деякі браузери автоматично додають позначення протоколу при введенні адреси сайту (Internet Explorer), а деякі ще й приховують його потім (Mozilla Firefox, Opera).
Після введення адреси microsoft.com у браузер Internet Explorer з’явиться http://www.microsoft.com
А якщо ftp.microsoft.com, то з’явиться ftp://ftp.microsoft.com/ і ми потрапимо на FTP-сервер компанії Microsoft.
Як бачимо браузер автоматично визначив протокол (все ж таки не зовсім автоматично, домен 2-го рівня має ім’я ftp).
Ви не помітили, що URL-адреси можуть бути досить довгими (дивимось на наш кольоровий приклад) і їх складно запам’ятовувати, тому для на сайтах використовують гіперпосилання, але про них ми взнаємо у третьому нашому занятті.