Базовий інформаційний матеріал про живопис.
Живопис – вид зображального мистецтва, твори якого виникають за допомогою фарб, які наносяться на будь-яку тверду поверхню.
У світовій історії мистецтв живопис часто займав чільне місце. Ця його роль у більшій мірі пояснюється тим, що ні в якому іншому виді мистецтва не можна передати видимі явища світу, образ людини або природи в тій мірі, як в живописі. Більш цього, ця повнота вираження зовнішнього видимого світу дозволяє розкрити глибинний внутрішній зміст та сенс суспільних явищ, духовне життя людини, його думки, почуття.
Живопис, на відміну від інших видів мистецтва, має колір як головний зображально-виражальний засіб. А оскільки в реальній дійсності все має свій колір, то живопис в змозі найповніше передати колірну якість матерії.
Виразні засоби живопису - колір, малюнок, світлотінь, виразність мазків, фактури та композиції, що дозволяє виконувати на площині кольорове багатство, об’ємність предмета, якісну матеріальну різноманітність, простір, глибину та кольорово – повітряне середовище.
Живопис може передати протилежні явища: як стан статичності, так і почуття тимчасового розвитку, спокою і емоційно-духовної насиченості раптовості ситуації, що минає, та ефект руху. У живописі можлива розгорнута оповідь та складний сюжет.
- Композиція в живописі – це розташування фігур та предметів, кольорових плям та об’ємних мас зі встановленим центром зору (перспективою). Розрізняють три плани зображення:
- Передній план, коли всі предмети сприймаються об’ємно за допомогою світлотіні та контрастних забарвлень.
- Середній план дещо пом’якшений. Будуючи перспективу художник орієнтується на центральну частину, де сходяться всі головні лінії.
- Далекий, де все зображується схематично, в димці.
В залежності від способу втілення ідейного задуму в живописі, як і в скульптурі, існують поняття станкового та монументального твору.
1) Портрет – це зображення людини чи групи людей, що мають риси подібності з тими, що існують в реальній дійсності. Справжнє народження портрету як жанру можна датувати XV століттям, в епоху Ренесансу. Створюючи портрет, художник-живописець виявляє істотні, індивідуальні риси людини. Передача зовнішньої подібності обов’язкова вимога жанру. Але, відтворюючи подібність до людини, художник завжди намагається віднайти, розкрити сутність його характеру, проникнути в бездонні глибини його внутрішнього світу.
В живописних, графічних портретах існують різновиди, залежно від:
а) постави – пряме (анфас), в профіль (збоку), в три чверті;
б) стилю та способу зображення моделі – ідеальний, реалістичний, парадний;
в) кількості зображуваних – персональний, подвійний, груповий (сімейний, корпоративний).
Власний портрет художника, який виконаний самим художником називається автопортретом.
Акт (ню) – це художнє зображення оголеної фігури – як жіночої, так і чоловічої.
Карикатура – це навмисне пародійне зображення обличчя, фігури, події. У XVII столітті у Франції карикатура набула форми гротеску чи так званого капричіо.
Капричіо – це різного роду фантастичні перебільшення, інколи нереальні зображення. В європейському мистецтві XVIII століття капричіо на суспільні теми виконував великий майстер – іспанець Ф.Гойя.
2) Натюрморт (з французького «мертва натура») – це продумана композиція неживих предметів побуту або об’єктів тваринного чи рослинного світу, що складає сюжет художнього твору.
Вперше твори цього жанру з’явились в Голландії на початку XVII століття. До цього жанр натюрморту як самостійний не існував: в мистецтві Середньовіччя та Ренесансу елементи натюрморту мали символічне значення, підкреслюючи характеристики персонажів, які зображувалися.
Головною особливістю натюрморту є те, що за допомогою неживих речей художник відображає певне бачення фрагментів матеріального світу. Таким чином, художник ніби вселяє в мертві предмети нове життя. Придивіться уважніше до відомих творів цього жанру і ви помітите, що більшість з них містить інформацію не тільки про речі, але й про епоху, побут, звички їх володарів. Предметом зображення є квіти, плоди, дичина, їжа, посуд, меблі, одяг, особисті речі.
Мистецтвознавство виділяє два основних типа натюрморту:
а) той, в якому речі ніби самі розповідають про себе, даючи можливість глядачеві знайомитися з їхньою пластикою, кольором, взаємо розташуванням, фактурою;
б) той, що більше розповідає про самого володаря, якому вони служать, але й інколи образ цілої епохи.
3) Пейзаж (з французького «країна, місцевість») – жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа. Розквіт цього жанру датується XVII сторіччям у мистецтві голландських художників.
Пейзажі класифікують залежності від:
а) представленого мотиву - архітектурні забудови, міста («ведута» – місцевий, архітектурний пейзаж); природний (морський « марина», рівнинний, лісний, гірський); сільський (поєднує архітектурний та природний пейзажі).
б) ставлення до зображуваної дійсності – топографічний, уявний.
4) Побутовий жанр – один з традиційних жанрів образотворчого мистецтва, що визначається колом тем та сюжетів з повсякденного життя: звичайного, приватного, суспільного та ін. Власне побутовий жанр отримав свій історичний зміст та характерні форми лише як явище світського станкового мистецтва. Галантні бесіди, популярні ресторани та картини домашнього життя, тепле зображення домашнього побуту, суспільні відношення в побутових ситуаціях – це теми побутового жанру. Кращі представники жанру : Оноре Домьє, Густав Курбе, Г.Федотов, О.Г. Венецианов, І.С.Рєпін.
5) Батальний жанр пов'язаний із зображенням битв, військових походів, різноманітних бойових дій та епізодів військового життя. З’явився в епоху Відродження. Один з кращих представників жанру - Тиціан.
6) Історичний жанр присвячений історичним діячам та подіям, що є суспільно значними, та є явищем в історії людства. Може входити до історичного міфологічного жанру, як елемент інших жанрів: побутового, пейзажного, натюрморту.
7) Міфологічний жанр присвячений героям та подіям, про які розповідається в міфах давніх народів. Витоки цього жанру в пізньоантичному та середньовічному мистецтві. Остаточно сформувався в епоху Відродження.
Матеріали та техніка
- Живопис олійними фарбами, має два способи: багатошаровий (лесіровка), одношаровий (аля-прима).
- Акварель – нанесення кольору на папір без білил, відрізняється прозорістю та свіжістю кольору.
- Гуаш – має густу консистенцію та велику щільність, непрозора.
- Темпера – фарби розводять водою та готують на олійній суміші.
- Пастель – пишуть кольоровою крейдою оксамитово-м’яких тонів на сірому папері.
- Фресковий живопис (монументальний) – кольоровий порошок розводять водою та наносять на сиру штукатурку, яка висихаючи міцно скріплює кольоровий шар.
- Мозаїка – містить замість фарб частини смальти (скляний сплав), мармур, камінь, емаль, кераміку.