Хімія 10-11 класи

це похідні карбонових кислот,в яких гідроксогрупа карбоксилу заміщена на аміногрупу.

(від грец. Atomos - неподільний), частка речовини мікроскопічних розмірів і дуже малої маси (мікрочастинка), найменша частина хімічного елемента, яка є носієм його властивостей. Кожному елементу відповідає певний рід А., що позначаються символом елементу (наприклад, А. водню Н: А. заліза Fe; А. ртуті Hg; А. урану U)

сполуки з відкритим (незамкненим) вуглецевим ланцюгом

довгі гнучкі нитки, які виробляють із природних або синтетичних полімерів і використовують для виготовлення пряжі та текстильних виробів

технологічний процес гумового виробництва, при якому пластичний "сирий" каучук перетворюється на гуму

зв'язок між речовинами різних класів, заснований на їх взаємоперетвореннях і який відбиває їх єдність походження, тобто генезис речовин

представники різних класів речовин, які є сполуками одного хімічного елемента, пов'язаних взаємоперетворенням і які відбивають спільність походження цих речовин

містять в циклі, крім атомів вуглецю, один або кілька атомів інших елементів – гетероатомів (від грец. Heteros - інший, інший) – Оксиген, Нітроген, Сульфур і ін.

речовини, що мають подібну будову, властивості, але відрізняються за складом на одну або кілька груп –СН₂

вулканізований каучук

явище існування сполук, що мають однаковий якісний і кількісний склад, але різну будову і, отже, різні властивості

полімери рослинного або синтетичного походження, із яких виготовляють гуму

(новолат. molecula, зменшувальне від лат. Moles - маса), найменша частка речовини, що володіє його хімічними властивостями. Молекула складається з атомів, точніше - з атомних ядер, що оточують їх внутрішніх електронів і зовнішніх валентних електронів, створюючих хімічні зв'язки

сполука, від молекули якої походить елементарна ланка полімеру

речовини, що додаються до основного складу для зміни властивостей або (і) здешевлення матеріалу

високомолекулярний ненасичений вуглеводень складу (C₅H₈)_n, де n становить від 1000 до 3000

розділ хімії, що вивчає різні способи, методики, засоби визначення, апаратуру тощо для одержання органічних сполук і матеріалів, а також сам процес їхнього одержання в лабораторних умовах чи промисловості

органічна речовина, яка входить до складу полімерних матеріалів і надає їм пластичності, гнучкості

матеріали, створені на основі полімерів, які здатні під впливом температури і тиску набувати певної форми і зберігати її

(- СН₂ – СН₂ -)_n— є карбоцепним полімером аліфатичного органічного вуглеводня олефінового ряду етилену

процес сполучення молекул однакової або різної будови, який супроводжується, як правило, виділенням низькомолекулярних речовин

речовина, яка складається з великої кількості повторюваних фрагментів

(від грец. Polymeres - що складається з багатьох частин, різноманітний), хімічні сполуки з високою молекулярною масою (від декількох тисяч до багатьох мільйонів), молекули яких (макромолекули) складаються з великого числа повторюваних угруповань (мономерних ланок). Атоми, що входять до складу макромолекул, з'єднані один з одним силами головних і (або) координаційних валентностей

реакція сполучення великого числа молекул низькомолекулярних речовин (мономерів), які мають кратні зв'язки

(ПП) – це матеріал, споріднений поліетилену, також утворюється в результаті полімеризації етилену, а саме за технологією низького тиску

(рівні організації живої матерії) - структурна організація біосистем, що відображає їх рівневу ієрархію залежно від ступеня складності

формуються у стеблах і листі (конопля, льон), у насінні (бавовник). Їх основа — целюлоза

каучук отриманий з вихідної речовини для одержання штучного каучуку за способом С.В. Лебедєва служить ненасичений вуглеводень з двома подвійними зв'язками бутадієн (дивініл) CH₂ = CH — CH = CH₂

продукти хімічної промисловості

кількість елементарних ланок у макромолекулі полімеру, позначають літерою п. Ступінь полімеризації показує число молекул мономера, що об’єдналися в молекулу полімеру. Залежно від умов він може змінюватися від тисячі до сотень тисяч.

білкові полімери

здатність полімерів і пластмас багаторазово розм'якшуватися і тверднути внаслідок нагрівання і наступного охолодження

полімери, які при підвищеній температурі набувають просторову (сітчасту) структуру і стають неплавкі і нерозчинними

(PF, від англ. Phenol formaldehyde resin) – синтетичні смоли з властивостями реактопластів або термореактопластів. Є рідкими або твердими олігомерними продуктами поліконденсації фенолу з формальдегідом в лужному або кислому середовищі (бакелітом, новолачні і резольні смоли), що відповідно впливає на їх властивості

пластмаси, одержувані при отвердінні при підвищених температурах фенолформальдегідних смол в комбінації з наповнювачами. Залежно від типу смоли фенопласти діляться на новолачні і резольні

виробляють із деяких полімерів лінійної будови

(від целюлоза і грец. Eidos — вид) — пластмаса на основі нітрату целюлози (колоксиліну), яка містить пластифікатор (дибутилфталат, рицинову олію або вазелін, синтетичну камфору) і барвник

сполуки із замкнутою вуглецевої ланцюгом

добувають із природних полімерів, зазвичай целюлози