Глосарій
Спеціальні | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я | ВСЕ
А |
|---|
АбревіатураСкладноскорочені слова, утворені з початкових звуків чи букв, називають абревіатурами. Абревіатуру записуємо великими буквами без крапок між ними. НАПРИКЛАД: ГЕС , ЮНЕСКО . |
АфоризмАфоризм - це короткий влучний вислів, який виражає яку-небудь узагальнену думку. Для афоризмів характерні як завершеність думки, так і яскравість форми її вираження. НАПРИКЛАД: 1. Україно моя, мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти (А . Малишко). 2. Найбільший прояв геніальності - в засіяній ниві ( О. Довженко). |
В |
|---|
Вставні словаВставними називають слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення мовця до висловлюваного. НАПРИКЛАД: Діти, безумовно, люблять морозиво. |
Г |
|---|
Граматична основаГраматична основа складається з головних членів речення. |
Д |
|---|
ДіалектизмиДіалектними (діалектизмами) називають слова, властиві мовленню лише жителів певної місцевості. Ці слова здебільшого не зрозумілі тим, хто живе в іншій місцевості. НАПРИКЛАД: когут (півень), неньо (батько), бузько (лелека), видіти (бачити). |
ДіалогДіалог – це розмова двох осіб. Діалогічне мовлення складається з окремих реплік і може супроводжуватися словами автора. Репліка – це фраза (слова) кожного учасника діалогу. На письмі кожну репліку пишемо з нового рядка. Перед нею ставимо тире. Якщо є слова автора, то ставимо ті самі розділові знаки, що й при прямій мові, але без лапок. |
ДодатокДодаток – це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання будь-якого відмінка іменника, крім називного: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому? Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками. Підкреслюємо додаток пунктирною лінією. |
З |
|---|
ЗвертанняЗвертання – це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються. Звертання виражається іменником у формі кличного відмінка і не є членом речення. |
Л |
|---|
ЛексикологіяЛексикологія (від грец. lexikos — словесний, словниковий і loqos — учення) - це розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови |
О |
|---|
ОбставинаОбставина – це другорядний член речення, що вказує на ознаку дії (місце, час, причину, мету,
спосіб або ступінь) і відповідає на питання: як? де? куди? звідки? коли? відколи? чому? з якою
метою? навіщо? і под.
Обставина найчастіше виражається прислівником або іменником у непрямому відмінку з прийменником. |