Інтегроване вивчення зарубіжної літератури та художньої культури (Олефіренко Л.Л.)

 Літературний та мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVIстоліття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI-XVIII століть

гетьман України, фундатор низки кам'яних церков, який замовляє срібні Царські врата для собору Бориса й Гліба (в Чернігові) ювелірам протестантської Німеччини.

стародавній навчальний заклад в Києві, який під такою назвою існував від 1659 до 1817 року. Засновником Академії є Петро Могила. Фактично всі сучасні українські ВНЗ в тій чи іншій мірі є духовними спадкоємцями цього закладу через вихованців Академії, які стали засновниками відповідних нових богословських, філософських і наукових шкіл у цих вишах.

назва мистецького стилю, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними.

(дав.-гр. πανηγυρικος (Λόγος) — похвальна промова на урочистих усенародних зборах є похідним від πανήγυρις/πανάγυρις урочистість, усенародне свято, що складається з основ παν- все- і άγυρις зібрання, натовп, пов'язаного з αγείρω збираю, скликаю[1]) — поетичний жанр, притаманною ознакою якого є захоплена похвала та уславлення визначної події чи подвигів видатної людини. У стародавній Греції та Римі панегірики використовувалися як надгробна промова, що прославляла подвиги померлого. А в Україні в першій половині XVII століття став поширеним різновидом поезії. Згодом став одним з літературних напрямів, прикладом красномовного мистецтва — використання різних словесних форм для возвеличення окремих осіб та подій