Хімія 10-11 класи

Здатність сполук проявляти кислотні й основні властивості. Амфотерними сполуками (їх ще називають амфолітами) вода, амінокислоти, гідроксиди алюмінію, цинку, хрому тощо. При дисоціації амфотерні сполуки дають іони Н⁺ і ОН⁻.

1. Це число, яке показує, з якою максимальною кількістю одновалентних атомів (найперше Гідрогену чи Хлору) може сполучатися атом даного елемента або даний фрагмент, чи скільки таких атомів він може замістити.

2. Здатність атомів хімічних елементів утворювати певну кількість хімічних зв*язків з атомами інших елементів.

Різновид хімічного зв'язку, що реалізується за донорно-акцепторним механізмом між двома ковалентно зв'язаними атомами з великим значенням електронегативності.

Реакція обмінного розкладу між речовиною й водою, один із видів сольволізу. При гідролізі солей утворюються кислоти та луги. 

Фундаментальна хімічна властивість атома, кількісна характеристика здатності атома в молекулі притягувати до себе спільні електронні пари.

Різновиди одного і того ж хімічного елементу, близькі за своїми фізико-хімічних властивостями, але мають різну атомну масу. Назва «ізотопи» була запропонована в 1912 англійським радіохіміком Фредеріком Содді, який утворив його з двох грецьких слів: isos – однаковий і topos – місце. Ізотопи займають одне і те ж місце в клітинці періодичної системи елементів Менделєєва.

Це тип хімічного зв'язку між позитивно та негативно зарядженими іонами. Цей тип зв’язку має електростатичну природу та утворюється між яскраво вираженими металами та неметалами.

Електроліти, які при розчиненні в йонізуючому розчиннику (воді), дисоціюють з утворенням йонів Гідрогену (або протону, Н+), таким чином знижуючи кислотність розчину до величини менше ніж pH 7,0. 

Це хімічний зв'язок, характерною особливістю якого є те, що задіяні атоми поділяють одну чи більше спільних пар електронів, що і спричиняють їх взаємне притягування, яке утримує їх у молекулі.

Тип хімічного зв'язку, при якому валентні електрони атомів делокалізуються і починають взаємодіяти з атомними остовами усього тіла. 

Це міра концентрації розчину. Визначається як відношення кількістості розчиненої речовини на літр розчину та має одиниці вимірювання моль *дм−3. 

Сукупність атомів з певним зарядом ядра атомів

Неорганічні бінарні сполуки, до складу яких входить Оксиген у ступені окиснення -2.

Згідно з теорією Арреніуса, основами називали електроліти, які у водному розчині дисоціюють з утворенням катіонів металу (або неметалічних катіонів, як NH₄⁺) і аніонів лише одного типу — гідроксид-іону ОН^-.

Сучасне формулювання періодичного закону звучить так: властивості елементів перебувають у періодичній залежності від заряду їхніх атомних ядер.