Біологія людини (Мухачов)

білковий комплекс, утворений волокнистими структурами актину (тонкі волокна) і міозину (грубі волокна). Головна складова частина усіх систем, відповідальних за рух клітини.

Сполучнотканинна оболонка, що по­криває зовнішню поверхню кісток у хребетних тварин і людини. Окістя служить для харчування, росту і відновлення кістки

(від лат. os — кістка, грец. cytus — кістка) — клітина кісткової тканини хребетних тварин і людини. Формуються із остеобластів в процесі розвитку кісткової тканини.

Переломи — це порушення цілісності кістки. Розрізняють пере-
ломи закриті (без пошкодження шкіри) і відкриті. 

 сплющення склепіння стопи, унаслідок чого людина спирається на всю підошву

(от др.-греч. σκελετοσ — «высушенный») — биологическая система, обеспечивающая опору в живых организмах. Древнейшим известным на сегодняшний день организмом, обладавшим скелетом..

(лат. articulatio) — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів.

Утворення зi сполучної тканини, кінцева структура поперечносмугастих м'язів, за допомогою яких вони прикріпляються до кісток скелету

Хребе́т, також Хребетний стовп (лат. collumna vertebralis) — частина скелета, яка є головною віссю та опорою тіла. Хребетний стовп виконує опорну (предає масу тіла на кінцівки, зв'язує частини тіла), захисну (захищає спинний мозок)

(cartilago) — разновидность соединительной ткани, является частью кости, которая способствует обеспечению ее подвижности, либо отдельным анатомическим образованием вне скелета