Біологія людини (Мухачов)

М'язи, які забезпечують протилежні рухи

Вивих — ненормальний зсув суглобових поверхонь одна відносно
іншої. 

Гіподинамія — порушення функцій організму (опорно-рухового
апарату, кровообігу, дихання, травлення) при обмеженні рухової
активності. 

Грудна клітка, груди (лат. Thorax) — одна з частин тулуба. Утворюється грудиною, ребрами, хребтом, а також м'язами. Грудна клітка має грудну порожнину (Cavum thoracis), а також діафрагму верхню частину черевної порожнини

Губчаста речовина складається з пластинок, що перетинаються в різних напрямках, утворюючи систему порожнин та отворів, які в середині довгих кісток зливаються у велику порожнину

(кістка — лат. os) — органи в хребетних тварин, які входять до опорно-рухової системи і складаються з кісткової тканини. З кісток складається скелет

(лат. textus ossei) — вид твердої сполучної тканини, із якої сформовані кістки скелету. Розрізняють два основних типи кісткової тканини — грубоволокнисту і пластинчасту.

Остеони що щільно прилягають один до одного,утворюючи міцну структуру

(грец. μιοδ — м'яз; лат. musculus — мишка, маленька миш) виконують рухову (моторну) функцію

тканина організму тварин і людини, яка відіграє провідну роль у різноманітних рухах; має властивість скорочуватися, цьому служать білкові волокна, т.зв. міофібрили; розрізняють м. т. гладку - веретеноподібні волокна (м'язи внутрішніх органів), м. т. поперечносмугасту - довгі волокна (скелетні м'язи); своєрідною м. т. є серцева тканина.

білковий комплекс, утворений волокнистими структурами актину (тонкі волокна) і міозину (грубі волокна). Головна складова частина усіх систем, відповідальних за рух клітини.

Сполучнотканинна оболонка, що по­криває зовнішню поверхню кісток у хребетних тварин і людини. Окістя служить для харчування, росту і відновлення кістки

(від лат. os — кістка, грец. cytus — кістка) — клітина кісткової тканини хребетних тварин і людини. Формуються із остеобластів в процесі розвитку кісткової тканини.

Переломи — це порушення цілісності кістки. Розрізняють пере-
ломи закриті (без пошкодження шкіри) і відкриті. 

 сплющення склепіння стопи, унаслідок чого людина спирається на всю підошву

(от др.-греч. σκελετοσ — «высушенный») — биологическая система, обеспечивающая опору в живых организмах. Древнейшим известным на сегодняшний день организмом, обладавшим скелетом..

(лат. articulatio) — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів.

Утворення зi сполучної тканини, кінцева структура поперечносмугастих м'язів, за допомогою яких вони прикріпляються до кісток скелету

Хребе́т, також Хребетний стовп (лат. collumna vertebralis) — частина скелета, яка є головною віссю та опорою тіла. Хребетний стовп виконує опорну (предає масу тіла на кінцівки, зв'язує частини тіла), захисну (захищає спинний мозок)

(cartilago) — разновидность соединительной ткани, является частью кости, которая способствует обеспечению ее подвижности, либо отдельным анатомическим образованием вне скелета

(textus cartilagineus) складається з великих витягнутих клітин (chondrocytus) та значної кількості аморфної міжклітинної речовини, виконує лише опорну функцію

 (лат. Cranium) — сукупність кісток голови черепних тварин. Складається з мозкового черепа і лицевого черепа