Інформатика - базовий курс (Авторський колектив)

Призначення й структура мережі Інтернет
Мережа Інтернет (англ. Interconnected Networks – зв’язані мережі) – це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об’єднує комп’ютери і комп’ютерні мережі на основі протоколів ТСР/ІР. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн жителів України.

Кожен користувач мережі Інтернет має доступ до інформаційних ре­сурсів, що містяться на комп’ютерах у різних куточках планети. Але призначення Інтернету не лише в можливості доступу до інформаційних ресурсів. Інтернет є засобом для віддаленого спілкування людей, середо­вищем для організації дистанційного навчання, медичних консультацій, бізнесу, реклами, торгівлі тощо.

Основою структури мережі Інтернет можна вважати Backbone (англ. backbone - хребет) або vBNS (англ. very-high-performance Backbone Network Service - надшвидкісна опорна мережна послуга) - високошвидкісні магістральні канали передавання даних. Передаванням даних цими каналами керують потужні суперкомп’ютери, які утворюють пер­ший рівень доступу до Інтернету. Організації, що їх обслуговують, є пер­винними провайдерами (англ. provider - постачальник) послуг Інтернету. До первинних провайдерів приєднуються провайдери наступних рівнів, які у свою чергу забезпечують доступ до каналів Інтернету своїм клієнтам -  окремим користувачам, мережам і провайдерам нижчого рівня.

Користувачі за доступом до Інтернету звертаються, як правило, до місцевих Інтернет-провайдерів.

Приєднання комп’ютерів і мереж до Інтернету здійснюється за такою схемою (рис. 5.24):

Число комп’ютерів і користувачів Інтернету постійно зростає. Одночасно зі зростанням кількості користувачів мережі Інтернет зростають і вимоги до неї. Основна з потреб сьогодення – це збільшення швидкості та якості передачі даних. Для цього з 1996 р. почалась реалізація проекту Інтернет2. У рамках цього проекту передбачається прокладання нових магістральних каналів зв’язку.

Адресація в Інтернеті
Традиційно, якщо люди хочуть спілкуватися на відстані, вони обмінюються адресами або номерами телефонів. Указуючи на поштовому конверті адресу, ми впевнені, що наш лист потрапить до місця, в якому знаходиться адресат.
Телефонуючи за вказаним номером, ми розуміємо, що телефонний дзвінок пролунає там, де знаходиться телефон нашого абонента. Якщо ми хочемо встановити зв’язок з певним комп’ютером у мережі, нам треба знати його адресу. При цьому ця адреса повинна бути унікальною – в мережі не повинно бути двох комп’ютерів з однаковими адресами.
Комп’ютер у мережі можна знайти за його ІР-адресою (англ. Internet Protocol Address – адреса згідно з Інтернет протоколом).

Приклади ІР-адрес: 66.249.93.104, 193.109.248.70, 82.144.223.61.
Указавши ІР-адресу, ми отримуємо доступ до певного інформаційного ресурсу на комп’ютері.

ІР-адреси використовують для отримання доступу до комп’ютерів не лише в Інтернеті, а й у локальних мережах. Розподіляє ІР-адреси в локальній мережі адміністратор мережі або вона призначається автоматично.
Щоб побачити ІР-адресу комп’ютера, яка надана йому в локальній мережі, можна виконати такий алгоритм:
1. Відкрити вікно об’єкта Мережне оточення.
2. Вибрати команду Показати мережні підключення у списку Мережні завдання.
3. Відкрити вікно об’єкта Подключение по локальной сети (рос.подключение по локальной сети– підключення локальною мережею).
4. Вибрати вкладку Поддержка (рос. поддержка – підтримка). У вікні, що відкриється, буде відображена ІР-адреса комп’ютера.
5. Вибрати кнопку Закрити.
Числові адреси комп’ютерів зручні для їх опрацювання комп’ютером, але людині складно їх запам’ятовувати. Зручніше використовувати адреси, що записані змістовними словами або їх скороченнями.

Доменними іменами є такі: www.mon.gov.ua, ostriv.in.ua, google.com та ін.
Наприклад, ІР-адреса 193.243.159.109 нічого не говорить про призначення ресурсу. Натомість за доменним іменем цього ресурсу olymp.vinnica.ua легко зрозуміти, що він належить українській організації з міста Вінниця, яка є організатором олімпіад. Це доменне ім’я Центру підтримки та проведення Інтернет-олімпіад школярів України.
Ресурси Інтернету можна відносити до різних категорій – ресурси країни або організації, ресурси певної тематики тощо. Позначення цих категорій використовують для побудови доменних імен. У системі доменних імен визначені зони – домени. Власниками доменів можуть бути країни, регіони, організації або окремі особи.
Частина доменного імені, що записана після останньої крапки, є доменом верхнього рівня. Домени верхнього рівня визначені міжнародною угодою. Вони поділяються на 2 види – функціональні (за сферою діяльності) та національні. Приклади доменів наведені у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4

Приклади доменів верхнього рівня

У доменах верхнього рівня можуть бути зареєстровані домени другого рівня, в яких, у свою чергу, можуть бути зареєстровані домени третього рівняі т. д.

Зіставлення доменних імен та ІР-адрес виконується автоматично. Це забезпечує спеціальна мережна служба DNS (англ. Domain Name System – система доменних імен). У кожному домені є сервер (DNSсервер), що зберігає таблиці відповідності доменних імен та ІР-адрес. При роботі в мережі нас цікавлять певні інформаційні ресурси – документи, фотографії, звуко та відеозаписи тощо. Щоб створити умови для користування такими ресурсами, їм надають унікальні адреси.

У записі URL-адреси вказують назву протоколу, за правилами якого буде передаватися файл мережею, і шлях до ресурсу. Шлях до ресурсу включає доменне ім’я або ІР%адресу та шлях до файлу на самому комп’ютері. URL-адреса має таку структуру:

Наприклад, запис http://uk.wikipedia.org/wiki/DNS.htm є URL-адресою файлу зі статтею, що містить опис поняття DNS у Інтернет-енциклопедії Вікіпедія. Передавання цього файлу здійснюватиметься за протоколом http. Ресурс, на якому зберігається файл, має доменне ім’я uk.wikipedia.org. Назва папки, в якій розміщено файл – wiki. Ім’я файлу – DNS.htm.

Способи підключення до Інтернету
Щоб підключити ваш комп’ютер до Інтернету, слід звернутися до Інтернет-провайдерів, які обслуговують ваш населений пункт. Вам будуть запропоновані різні способи підключення:

• телефонними мережами з’єднання може бути тимчасовим (англ dialup – комутований) або постійним по виділеним лініях);
• кабельними каналами;
• каналами радіозв’язку;
• супутниковими каналами.

Від вашого вибору та можливостей провайдера буде залежати швидкість та якість обміну даних між вашим комп’ютером та Інтернетом. До функцій провайдера також входить:

• установлення та технічне обслуговування обладнання та програмного забезпечення;
• надання клієнтам різноманітних послуг:
  • надання доступу до Інтернету;
  • виділення дискового простору для зберігання файлів клієнтів, що призначені для представлення в Інтернеті, забезпечення доступу до них;
  • надання можливостей щодо створення та обслуговування електронних поштових скриньок;
  • надання доступу до власних аудіо- та відеоархівів та інші.

Для отримання доступу до ресурсів Інтернету встановлюють сеанс зв’язку з сервером провайдера. Це потребує налаштування програмного забезпечення, яке виконує працівник організації провайдера або користувач з правами адміністратора.
Для встановлення сеансу зв’язку з сервером провайдера використовується об’єкт мережне підключення. Є кілька типів цих об’єктів:

• віддалений доступ;
• віртуальна приватна мережа (англ.VPN– Virtual PrivateNetwork –віртуальна приватна мережа);
• ЛОМ або високошвидкісний Інтернет (ЛОМ – Локальна Обчислювальна Мережа).

Щоб побачити, які мережні підключення створені на комп’ютері, можна виконати Пуск ⇒Підключення⇒Відобразити всі підключення. Ярлики мережних підключень, їх імена та тип відобразяться у вікні, що відкриється (рис. 5.28).
Щоб створити нове мережне підключення, використовується команда Створення нового підключеннязі списку Мережні завдання.
Підключення типу ЛОМ або високошвидкісний Інтернет встановлює сеанс зв’язку з провайдером через комп’ютер-шлюз локальної мережі. Однією з властивостей цього підключення є IP-адреса шлюзу.
Підключення типу Віддалений доступ встановлює сеанс зв’язку з провайдером через модем, підключений до комп’ютера користувача.
Властивостями цього підключення є ім’я користувача, пароль, номер телефону провайдера та ін.
Для встановлення сеансу зв’язку з використанням підключення віддаленого доступуслід виконати такий алгоритм:
1. Виконати Пуск ⇒Підключення ⇒ім’я мережного підключення.

2. Заповнити поле Користувач у вікні Підключення до (рис. 5.29).
3. Заповнити поле Пароль.
4. Увести або вибрати із списку Набрати номер телефону провайдера.
5. Вибрати кнопку Виклик.
Ознакою того, що підключення відбулося, є поява в Області сповіщень значка, екрани на якому час від часу освітлюються.
Після виконання підключення можна розпочинати роботу з програмами, що призначені для отримання послуг мережі Інтернет.

Для завершення сеансу зв’язку слід виконати такий алгоритм:

1. Виконати Пуск ⇒Підключення ⇒ім’я мережного підключення.

2. Вибрати кнопку Скасувати у вікні, що відкрилося.

В операційній системі Windows Vista можна обрати такі типи мережних підключень:

• Підключитися до безпроводової мережі – бездротове з’єднання з Інтернетом;
• Установити комутоване з’єднання –підключитися до Інтернету через комутоване з’єднання (телефонними каналами);
• Підключитися до робочого місця –установити віддалене підключення до мережі організації або підприємства – VPN-з’єднання та інші.

Вигляд вікна папки Мережні підключення наведений на рисунку 5.30.